Очисні споруди: переймаємо досвід Польщі

Очисні споруди: переймаємо досвід Польщі

Чому поляки будують дороговартісні природоохоронні об’єкти майже в кожному невеликому населеному пункті країни й де беруть на це гроші? Журналісти регіональних ЗМІ в рамках Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости» ознайомилися з роботою найсучасніших у Польщі очисних споруд у Новому селі Елцькому Вармінсько-Мазурського воєводства.

Станція обслуговує 60 тисяч людей. Це приблизно стільки жителів, як у місті Первомайск Миколаївської області. Керівник підприємства Войцех Яцек розповів:

- Станцію модернізували на початку 2000-х років за гроші Євросоюзу. Тут запровадили всі інновації, що вимагає ЄС, щодо очистки води. Нині з осаду стічних вод отримуємо електроенергію та добрива, а стан очищеної води близький до природного. Це стало можливим завдяки постійним реконструкціям.

За словами керівника очисної станції Войцеха Яцека поляків примусила витрачати чималі кошти на очищення стічних вод Рамкова водна директива. Брюссель поставив перед Польщею жорстку вимогу – зробити стан води в річках близьким до природного. Це означало, що кожен населений пункт, де мешкає понад дві тисячі людей, повинен мати каналізацію, а стоки очищати. Войцех Яцек зазначив:

- Ми розбудовуємо це підприємство майже 30 років. Ми одні з перших на Півночі Польщі запровадили в дію установку з біогазу для виробництва електроенергії та ще одну установку, що дозволяє з осаду виготовляти компост. Нам вдалося виконати всі вимоги Євросоюзу щодо стану очищеної води. Якби ми цього не зробили, люди платили би величезні штрафи у вигляді високих рахунків за воду. Це спонукало владу не сидіти склавши руки, а шукати багатомільйонні інвестиції.

Директор очисної станції в Новому селі Елцькому Петро Дарчинський наголосив, що кожен великий природоохоронний об’єкт у Польщі будують не лише за власні кошти. Більша частина суми – це дотації з європейських фондів. Тож, запровадження Водної директиви не було витратним. Петро Дарчинський розповів:

- Потужність переробки на добу – 13 тисяч кубометрів. Але можна переробляти й більше. Ми застосовуємо найсучасніший п’яти-ступінчастий метод очищення стоків. Спочатку це механічне відділення того, що приносить із собою вода. Цю частину ми більше не використовуємо й одразу транспортуємо на сміттєзвалище. А є такі осади, які запускаємо в цикл повторного використання. Так розвиваємо альтернативну енергетику. Внаслідок ферментації з газу отримуємо біогаз, завдяки якому маємо енергію.

Петро Дарчинський зазначив, що теплову й електроенергію використовують для власних потреб станції. Надлишок продають. Осади, з яких виробляють добрива, продають фермерам по 8 євро за тонну. Окрім того, на цих очисних спорудах відсутній неприємний запах. Бо встановили найсучасніші фільтри, які його утилізують. Майже все обладнання станції виготовили на заводі «Продеко-Елк», що знаходиться за кілька кілометрів від станції. Власником фірми є харків’янин Петро Трунов. Він зазначив:

- Я купив кілька років тому це збанкрутіле підприємство й зробив його прибутковим. Нині виготовляємо обладнання, монтуємо й запускаємо його в експлуатацію, тобто, йдеться про повний цикл. 90% обладнання, яке ви бачили на цій станції й на інших очисних спорудах Польщі, виготовляють саме на нашому підприємстві, використовуючи найновіші технології. Ми пишаємося, що саме наше обладнання встановили на найсучаснішій в Євросоюзі станції «Чайка» у Варшаві.

За словами керівника найбільшої в Польщі очисної станції «Чайка» Ярослава Судола, зливати в річку Вісла неочищені стоки сім років тому припинили в останньому мегаполісі Польщі Варшаві. Бо тут збудували найсучасніші в Євросоюзі очисні споруди «Чайка» вартістю майже 360 мільйонів євро. Більша частина суми – європейські дотації.  Ярослав Судол розповів:

- Знакова подія для всієї Європи відбулася 27 червня 2012 року. У цей день до станції «Чайка» почали допливати стоки з обох берегів Варшави. Але ще за два з половиною роки до цього ми виконували всі вимоги Євросоюзу щодо очистки води. Зокрема, про усунення фосфору і азоту. Тому якість води у Віслі та Балтійському морі покращилася. Це була головна мета. Бо Балтика дуже чутлива до забруднення.

Відколи станція «Чайка» запрацювала, тариф на воду й водовідведення в Варшаві не підвищували. Підприємство прибуткове й обслуговує два мільйони людей. Модель фінансування підприємства - державно-приватне партнерство. Станцію постійно модернізують. Керівник підприємства Ярослав Судол зазначив:

-  Площа підприємства майже 53 гектари.  Управляють технологічним процесом у невеликому диспетчерському центрі. Тут на екранах моніторів видно, як надходять каналізаційні та дощові стоки. За добу приймаємо понад 50 тисяч кубометрів. Очищену воду зливаємо в Віслу. Щодня утворюється близько 200 тонн осаду. Частину осаду спалюємо. З того, який залишається, виробляємо електроенергію та добрива. Будувати очисні споруди «Чайка», що коштували більше, ніж Національний стадіон, варшав’ян змусила після вступу до Євросоюзу Рамкова водна директива. Альтернативи не було, бо за неочищені стоки платили би високі штрафи за шкоду довкіллю. Коли всі європейські вимоги щодо якості води перенесли в польське законодавство, на захист природи спрямували величезні європейські дотації. Ними, так само, як і власними грошима, розпоряджається Національний фонд охорони довкілля. Позиція фонду така, що найбільше коштів спрямовують саме на водоочисну сферу. І тепер доступ до чистої води в Польщі не привілей, а норма: люди п’ють чисту воду з-під крану, мають чисті природні водойми.

Тетяна Бакоцька.